| |
На минулому тижні українські ЗМІ поширили повідомлення про те, що президент США Д.Буш підписав секретну директиву про розробку основ національної стратегії кібервійни. Документ передбачає укладання нормативного документу, який би визначив, коли, як і за яких обставин Америка готова була б "атакувати" іноземні комп'ютерні мережі, хто має право віддавати таке розпорядження, хто повинен їх виконувати та які цілі при цьому можна вважати законними.
- Та обставина, що американці так фундаментально підходять до вирішення цієї проблеми, цілком зрозуміла, - ділиться своїми міркуваннями президент Українського Антивірусного Центру, представник групи авторів оригінальних програм "Український Національний Антивірус" Дмитро Валерійович ЗАГОРОДНІЙ. - Адже сучасна держава - це, передусім, інформаційні технології, які дозволяють зберігати інформацію про економіку та фінанси, товаропотоки та найновіші розробки. Плани мобілізації та дії у разі нештатних ситуацій... Це нервова система країни!
Не секрет, що спецслужби цілої низки країн активно готуються до масових дій та протидій в галузі надсучасних інформаційних технологій. Йдеться, зокрема, про надійний захист надзвичайно важливої інформації, про її знищення атаками на певні ресурси та розсилання комп'ютерних вірусів чи руйнівних програм, про несанкціоноване проникнення до комп'ютерних мереж з метою внесення певних змін, які можуть вплинути на глобальні економічні, фінансові чи навіть соціальні процеси тієї чи іншої держави. Саме тому надійна захищеність таких систем - чи не вирішальна передумова національної безпеки будь-якої держави, звісно, і України теж, як невід'ємної складової світового інформаційного простору.
- Отже, хто володітиме інформацією, той володітиме і...Україною?
-Так. Це реалії нашого жорстокого світу. Саме тому є так багато нормативних актів, які чітко регламентують цю надзвичайно важливу сферу. На превеликий жаль, більшість з них нині просто не працює. Це значить, що реально цілісна система інформаційного захисту нашої держави ще не створена.
Про яку ефективну роботу у цьому напрямку можна вести мову, коли в повному обсязі не виконується навіть відповідний указ Президента про створення державного центру інформаційної безпеки? Широкий загал, безумовно, здивується, але фінансування цього надзвичайно важливого проекту бажає значно кращого!
Чи знають деякі наші достойники, що йдеться про стратегічно важливі для цивілізованої держави речі? Що, скажімо, опоненти українських національних інтересів за допомогою тих же "троянських" програм-шпигунів можуть одержати доступ до найтаємнішої інформації?
Звичайно, знають! Відомо їм про те, що "пробивши" одну мережу, можна захопити наступну, і у таких спосіб добратися до найзакритіших мереж з надсекретною інформацією, витік якої загрожує українській спільноті величезними збитками. Скажімо, до цілком закритої інформації щодо стратегічно важливих майнових комплексів із активами у десятки мільярдів доларів, які виставляються на приватизацію...Наші деякі достойники прекрасно знають, що цей загадковий "хтось" може заздалегідь одержати тендерну документацію, і навіть замінити її... З іншого боку, це однаково актуально і для суто політичної проблематики.
-Чому ж
тоді забезпечення інформаційної безпеки держави на загально-національному рівні
майже відверто ігнорується?
- Без коментарів. Я лише зазначу, що цієї проблематики впритул "не помічають". Як, до речі, і відповідного указу Президента.
- Може, вся справа в тому, що Україні самотужки не впоратися з цією проблемою?
- Не смішіть! Сьогодні у світі немає проблеми, з якою не могла б впоратися одна з найінтелектуальніших націй світу. Візьмемо для прикладу наш Український Антивірусний Центр. Якщо у 1997 році в ньому працювали всього лише кілька ентузіастів-інтелектуалів в галузі програмування, то сьогодні в наших підрозділах задіяно кілька сотень фахівців найвищої кваліфікації з усієї України. Це серйозна потуга, якій під силу виконання будь-яких завдань в галузі інформаційної безпеки держави, починаючи від розробки надсучасного програмного забезпечення, сертифікації та навчання фахівців з інформаційної безпеки і закінчуючи технічною підтримкою...
Сьогодні наші програми з серії "Український Національний Антивірус" успішно працюють в цілій низці важливих державних інституцій, зокрема, в парламенті, Міністерстві юстиції, НБУ, ДПА, МВС, Національній академії наук, багатьох комерційних банках, навчальних закладах, крупних корпораціях тощо. І, зверніть увагу, - користувачі зазначають, що у багатьох випадках наші програми розпізнають "троянів", яких "не помічають" ліцензійні програми провідних світових виробників...
- Чи відповідає дійсності інформація про те, що вашу антивірусну програму виявили бажання придбати американці?
- Так. Чому? Бо наші програми значно "швидші", вимагають значно менше ресурсів, але в той же час однаково, чітко реагують на "комп'ютерні епідемії" і в Європі, і в Америці, і в країнах СНД... Це значить, що Україна може торгувати своїми програмами на міжнародному ринку цих послуг. Тим паче, що серед наших споживачів не тільки американці, європейці та росіяни, а й партнери з таких екзотичних країн, скажімо, як Гватемала та Австралія.
Втім, антивірус - то вже пройдений етап, який ми успішно здолали. Нині вже працюємо над системою захисту від масових мережних атак з боку любителів комп'ютерних агресій та прихильників "кібернетичних війн".
- Незважаючи на те, що Україна підписала до 30 міжнародних правових актів у сфері захисту інтелектуальної власності, викрадання супервисоких технологій, які могли б озолотити українців, продовжується. Чи не боїтеся, що ваш інтелектуальний продукт можуть елементарно поцупити? Адже, як з'ясувалося, навіть Енштейн, колишній працівник патентного бюро, "позичив" для своєї спеціальної та загальної теорії ймовірності базові ідеї та напрацювання цілої когорти вчених, зокрема, Пуанкаре, Лоренса та Мінковського...Цікаве також формулювання Нобелівського комітету про присудження премії цьому добродію: "За відкриття закону фотоелектричного ефекту та за роботи в галузі теоретичної фізики". Воно б і нічого, якби не те, що фотоефект відкрив ще у 1887 році Герц, а через рік експериментально перевірив російський вчений Столєтов...А щодо квантової теорії випромінення, то насправді вона створена не Енштейном, а Планком у 1900 році...
- Знаєте, за великого бажання "поцупити" можна все. Однак нас рятує від всіляких плагіаторів, принаймні, дві речі. По-перше, "позичити" наші програми дуже складно технічно. А, по-друге, цінність цього продукту не тільки в тому, що він "ловить" вірус, а й в тому, що він постійно підтримується та оновлюється, тобто має постійний інтелектуальний супровід.
Ви дуже здивуєтеся, але найбільшою складністю для нас була не сама робота над програмами, а дуже дивна позиція деяких наших чиновників. Дехто з них відверто сумнівався, що саме ми пишемо ці програми. Установка була така: сьогодні в Україні неможливо зробити антивірус світового рівня! Це, мовляв, нісенітниця... ставилося питання і так: якщо він, український антивірус, працює так швидко, то може він і вірусів "не ловить"?
Чому така невелика за розмірами програма справляється практично з усіма вірусами? Це, знаєте, взагалі неможливо!
Але в тім то й річ, що для українського інтелекту нема перепон. І в даній ситуації все елементарно: такий результат ми одержали тому, що "писали" антивірус не на старих технологіях, а на нових - українських.
- До речі, наскільки активно цікавиться Європа вашими розробками?
- Дуже активно! Зокрема, австрійці пропонували не тільки роботу і дуже солідні заробітки, а й захист наших інтелектуальних прав та значні кошти на підтримку наших програмних продуктів та подальшу розробку цих напрямків. Вони готові були забрати не тільки творче ядро центру...
Не зайве нагадати, що наші люди, спеціалісти вищого ґатунку, як правило, вільно володіють англійською, німецькою, французькою, латинською мовами і, навіть, фарсі.
Звичайно, ви можете запитати, чому ми не виїжджаємо у Європу? Вся надія на те, що нас "помітить" наша держава, що вона оцінить нашу працю...
- Можна стверджувати, що сьогодні ваш центр працює за світовими стандартами?
- Сьогодні мі вже самі створюємо такі стандарти в галузі програмного забезпечення. Скажімо, якщо раніше всі зчитували "віруси" за контрольним словом, то ми - за сигнатурами, тобто за "відбитками". І що ж? Нині більшість "антивірусників" переходить на цю систему. Світ переконався, що ця технологія працює значно ефективніше.
- Як складаються ваші взаємовідносини з Майкрософтом?
Ми надсилаємо їм свої зауваження щодо деяких програм, де знаходимо "дірки" у їхніх мережевих продуктах, колеги дякують нам за співпрацю.
- Щороку наша держава прирощує 3-5% ВВП. Очевидно, це добре. Але якщо порівняти ВВП хоча б наших найближчих сусідів, то ми зробимо дуже неприємне відкриття: щоб їх наздогнати та забезпечити українській спільноті їхній рівень життя, нам потрібно виходити на зовсім інші показники.
- А це неможливо зробити, скажімо, за рахунок суто сировинних галузей, максимальна рентабельність яких сягає 7-13%. Єдиний вихід - супервисокі технології, рентабельність яких сягає 500, 800 і більше відсотків. Скажімо, в галузі суперсучасних інформаційних технологій на кожні вкладені 30 центів можна одержати 50 доларів віддачі, тобто вийти на рівень рентабельності 15 000 (п'ятнадцять тисяч) відсотків!
Зрештою, історія знає цілу низку прикладів, які засвідчують правильність таких підходів. Ще 10 років тому Індія, нині один з провідних міжнародних центрів програмного забезпечення, залишалася "комп'ютерною" провінцією. Згодом уряд цієї країни прийняв відповідні рішення, створив технопарки, запросив викладачів з колишнього Союзу...Результат? Сьогодні Індія - один з найбільших операторів на світовому ринку програмних продуктів, зокрема, і в галузі офшорного програмування. Тільки в минулому році вона заробила на ринку високоінтелектуальних послуг 5 мільярдів доларів!
- Чи може бути щось подібне в Україні?
- А чому б і ні? Адже базою для таких успіхів індійців стали саме наші викладачі, які навчили їхніх спеціалістів.
- Чому ж тоді індустрія високих технологій, яка має таку фантастичну рентабельність і може принести мільярдні прибутки, практично не фінансується нашою державою? Чому в серію не запускаються десятки технологій, які не мають аналогів у світі?
- Відповідь проста, як відчинені двері: деякі наші владоможці "не бачать" і "не розуміють", що український інтелект залишається найліквіднішим товаром на світовому ринку. Зате в дуже багатьох державах вміло користуються цими "недоглядами".
Ось найсвіжіші приклади. Нещодавно Росія відкрила в Бєлгороді, який сусідить з Харківською областю, сучасний університет. Чим він прикметний, запитаєте? Хоча б тим, що висококласний фахівець з України, виявивши бажання, всього лише за 2 години може набути громадянство Російської Федерації, а впродовж наступних 2 днів - одержати квартиру!
Німеччина кілька років тому оголосила про набір інтелектуальних рекрутів-комп'ютерників, маючи на увазі, передусім, Україну. Зверніть увагу: спочатку квота була на 20 тисяч чоловік, потім - на 60 тисяч, а тепер - на 80 тисяч. Вам це ні про що не говорить?
А скільки наших комп'ютерних самородків працює в інших країнах Європи?
Кожен п'ятий комп'ютерник в США - українець! Це люди, які примножують багатства наймогутнішої країни світу.
І все це загальновідомі факти! Чому ж тоді ці питання не мають першорядного значення? Хіба ми не розуміємо, що у нас немає шансів якось інакше вписатися у світовий економічний простір? Єдине і останнє, що у нас залишилося, і це наш стратегічний резерв, - інтелектуальна сила нації. Якщо, не дай Боже, не дамо змоги цим людям реалізувати в Україні, ми приречені на міжнародному меншовартість, на жалюгідне прозябання на задвірках світового економічного простору.
- І насамкінець: ви можете виконати серйозне державне замовлення?
- Поза всяким сумнівом! Сьогодні у виробничому процесі у нас задіяна велика група працівників найвищої кваліфікації з усієї України. Але за потреби ми можемо "підняти на крило" будь-яку кількість фахівців, навіть можемо повернути декого з-за кордону...
Якщо за кадрової підтримки України Індія таки зрозуміла забезпечити стратегічний прорив на світовий ринок надвисоких інформаційних технологій, якщо у провідних комп'ютерних центрах світу, зокрема, в США, Німеччині, Великій Британії цілком успішно працюють українські самородки, то чому вони так само успішно не можуть працювати в Україні, і на Україну. На утвердження її як держави?
|
